Эта молитва, конечно, старѣе времени распространенія шалопутства среди Малороссовъ, части ея находимъ въ слѣдующихъ двухъ искаженіяхъ молитвъ:
1. Отче наш.
Не ослаби, не остави, не препусти, не запусти, не те, шо в колисі лежить. Од же і наш, іже есть, іще трохи, тай увесь.
Око на небі, друге на землі, хліб наш на сішках — дай нам на виделках. Помняни, Господи, ті книжки, шо в церкві читають: Премолой, бермолой і северію і ту, шо памятинною обшита. Свята святиця, небесна цариця, Пъятінко — матінко, галулуй мене, грішную старенькую. Як в церквах, як в комірках замки замикаються, так шоб нашім ворогам губи й зуби замкнулись. I ти, препростий Марко, іти, золотопутий Пилипко, той, шо в погрибі замурувався. — Господи, шарпни мене, шарпни мою жінку і мою дитинку, та не шарпай мого зятя, пр... сина, за те, шо добре жінку бъе. — Хрест на мени, хрест на спині, весь в хре-
стах, мов свиня в репъяхах.
(отъ дьяка. Зап. Манджура)
2. Оче наш, оже есь та вже ввесь; око на небі, око на землі; хліб наш на сішках, дай нам на вилках! Помъяни, Господи, тіі книги, що в церквах лежать: хурхулу, мерелуху,
савгирю іще й тую, що телятиною обшита. Як у церквах, та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало!
Святая святиця, небесна цариця, пъятінко-матінко, і ти, святий понеділочку, божий ключничку! на морях кладки клав, та невольників з неволі визволяв, — поведи нас на той світ, до наших родичів: Охрімко, Упоня і Пархімко на святих твоіх ліжках спочивають. Господи мій милостивий, царю небесьний, відверни мене од дурного ума, од несвіцького сорому! да не употреблюся я крученому барану в христіянському твоему стаді, яко Те-
решко. Мати моя Божа, — Афаренськая, Каплуновськая, Диканьская, Почаевськая і Неопалимая купино, спаси душу мою!
Алилуй же мене, Господи, і пошарпни мене по боках, по ребрах, по кістках, по череслах, коло мого двора, коло мого кола, коло моеі жінки, коло моеі дитинки, коло моеі скотинки і коло мене грішного, — тілько не шарпай того, пр.... сина, зятя, що горілку пъе, та жінку бъе.
Хрест на мені, хрест на спині, і увесь в хрестах, як овечка в репъяхах! I ти, святая покрівонько, покрий мене святими твоіми крилами. I ти, золотопутий Пилипе, і ти, безкостий Марку, що в погребці замуровався, і ти, сухий Никоне, що святими твоіми молитвами всі чортяки, всі злі духи і всі упиряки, відьми, вовкулаки і всяке погане марище, що цур ёму та пек! і всяку погану нечесть, яка по світу волонцюгуе. Омъя оца і сина, бери, жінко, в черепок хуху і святого духу! Господь с тобою, одверни, заступи! Амінь.
Оче наш, чеснійшую і пренепорочнійшую, спаси душу нашу! Радуйся, невісточко, що святая Покрівонька в Лаврі замуровалась; і ти, святий понеділочку, божий ключничку! Ти на морях
кладки клав, та невольників з неволі визволяв! Суверточко не сутобрасная, ухопи і понеси нас на небеса; там вся рідня наша: мати Марина, сестра Орина, дядько Онопрій і дядина Стеха. Амінь біжить, амінь кричить.
Бери, жінко, в черепок хуху і святого духу. Спаси, Господи, нас од лихого звіря, од диявольского навожденія, од нечистого приключенія, од всякоі поганоі болізни і од паньского казу і того лукавого святого. Амінь.
(Въ Перерванцахъ, полт. у. отъ Ивана Росинка. Зап. Мурашка).
3. Господи , вишній! Чим я в тебе грішний?! — чи я горілки не пъю, чи я жінки не бъю, чи я шинки минаю, чи я в церкві буваю? За що ти мене так важко наказуеш?!
(Записано Л. Драгомановымъ въ Гадячѣ).
