У чотирьох номерах часопису “Листок” (1885-1903) за 1892 рік вміщено публікацію відомого історика, професора Петербурзького університету, дослідника історії Закарпаття Олексія Петрова «Угорско-русские заговоры й заклинания начала XVII века» (на той час українців Закарпаття називали угорськими русинами, оскільки територія краю входила до складу Угорщини під назвою Угорська Русь). Власне, це подача окремих молитов, замовлянь і заклинань, що виконувалися при певних життєвих обставинах. Ці матеріали підготовлені з рукопису 1707 року, місцезнаходження якого на сьогоднішній день, на жаль, невідоме. Науковий аналіз замовлянь і заклинань відсутній, хоча у вступі автор досить обґрунтовано доводить закарпато-українське походження рукопису, зокрема з територій історичної Мараморощини (сучасні Рахівський, Тячівський, Хустський, частина Міжгірського та Іршавського районів Закарпаття). Цей висновок робиться на підставі фонетичних і лексичних особливостей текстів (слова «лукавцю», «сівцюв», «мной», «святов», «пречистов», «матирьов», «вернітся», «хотар», «крайниці», «шолтеси» і т.д.). Серед замовлянь і заклинань особливий інтерес становлять ті, які своїм походженням сягають у глибоку давнину, у дохристиянські вірування місцевого слов’янського населення. За тематикою вміщені у «Листкові» замовляння і заклинання можна поділити на кілька груп: від хвороб, від небажаних природних явищ з метою вберегти врожай, дім та майно від зурочення за благополуччя бджіл і ще цілий ряд окремих молитов.

Серед замовлянь та заклинань від хвороб привертають увагу «Молитва закляти гостець (ревматизм) хворого чоловіка», «Молитва від полукання (божевілля)», «Молитва, коли хворий чоловік не може спати», «Молитва, аще кого голова болить», «Молитва становити кров», «Заговор від лихоманки», «Заговор від більма». Основу цих заклинань та заговорів становлять анімістичні, магічні вірування і навіть фетишизм.


Обратная ссылка: https://mooncatmagic.com/raznoe/165/karpatsbk-zagovori-na-marmaroshchin/963/

Замовляння і заклинання від врочення корів здійснювалися на всі релігійні свята у такий спосіб. Брали сіль, часник, запалювали ладан і промовляли:

«Як не можуть взяти віди, чарівниці, вітерниці, лісові і метериці, і дикі жони, і хованці від часнику гіркоти, від меду солодощів, а жидове не можуть свинного м’яса їсти, так, Милостивий Господи, аби не могли чарівниці від моїх корів взяти доїво».

 У цій же молитві зображено Господа Бога вершником, що йде разом з апостолами білою дорогою, на білім коні, у білій одежі, на білім сідлі, з білою уздечкою і білими стременами, за поясом має золоту трубу. Коли затрубить у золоту трубу – щезають всі нечистоти, які хочуть відібрати від корів молоко. Подання усього в білих кольорах, безумовно, асоціюється з молоком. До найцікавіших замовлянь та заклинань від небажаних природних явищ з метою вберегти врожай, дім і майно належать: «Молитва, коли хочеш відвернути тугу», «Заклинання, коли з’явиться хмара», «Молитва від повітря морового дім свій оберегти», «Молитва полон (урожай) звати на свою ниву», «Про повноту збіжжя». Оберегами від мору виступають вода і вогонь, а також меч, яким водять навколо навхрест на всі боки, примовляючи:

«Зупиняй мор огненний, водяний і залізний від землі аж до небес від відій, від вітерниць, від насланців, від усього морового повітря, від відій живих, від відій померлих, від відій вишніх і нижніх і від тих, що є в роду, від відій хотарних (прим. Авт.: Хотар – село з усіма належними йому угіддями) і задев’ятихотарних, від лукавців, від насланиць (прим. Авт.: Відії, вітерниці, лукавиці, насланиці – нечисті сили). Відсилаю віди і відята, упирі й упирята і всякий дюґ і дюґовицю (прим. Авт.: Дюґ, дюґовиця – нечисті сили), содомське і гоморське повітря, східне і західне, північне і південне, відсилаю від всього: і від себе, і від свого дому, і від обходу. І від своїх домочадців, і від своєї хати, і від своїх дітей, і від свого майна, і всього скота свого, від волів, від коней, від корів, від овець і свиней, від гусей і курей, і від пчіл. Там вас відсилаю, де чорний в’юр недорегоче, де чорний кур недоспіває, де чорний пес недобреше, де чорний буяк недобориче».

Від болю

Хворого саджає ся на порозі хати на помело. Замовляючий має при собі іглу, ніж, веретено. Стає над хворим і починає говорити:

«Поганий страшище, поганий болище, чого-с напав, бодай-єс пропав! Ци з вітру, ци з соньци, ци з пустоти, ци з охоти, ци з роботи, ци від пса, ци від кота, ци від христінина, ци від грому, ци від дожджу, ци від гадини, ци від огню, ци в півночи, ци по півночи, ци в полудни, ци пополудни. Коли-с напав, бодай-єс пропав! Їглов ты колю, ножом ты ріжу, веретеном ты прибиваю: за ліси, за скали у вічну пропасть я тя відсилаю…» (Записано від Євки Хомин (1837 р.н.) в с.Бистриці, Ценральна Бойківщина).

Від полукання (божевілля)

«Стоїть чорна гора, на тій чорній горі лежить чорний камінь, на тім чорнім камені сидить кам’яна жона, держить вона кам’яну дитину. Відсилаю к тій горі чорній і к тому чорному каменеві, і к тій кам’яній жоні, і к тій кам’яній дитині віди і відята, вітерниці і вітерники, упирі і упирята. Я вас туди відсилаю, аби улукали (прим. авт.: Аби улукати – аби передати божевілля) кам’яну жону і кам’яну дитину, а рабу божому (такому-то) дали спокій, аби був здоровий».

(Петров А. Угорскорусские заговоры и заклинания начала XVIII в. // Живая старина. - 1891. - Т. II. - Вып. IV. - С. 122-130.).


Від мору

Водять мечем, сокирою або кинжалом навколо навхрест на всі боки, примовляючи:
«Зупиняй мор огненний, водяний і залізний від землі аж до небес від відій, від вітерниць, від насланців, від усього морового повітря, від відій живих, від відій померлих, від відій вишніх і нижніх і від тих, що є в роду, від відій хотарних (прим. авт.: Хотар – село з усіма належними йому угіддями) і задев’ятихотарних, від лукавців, від насланиць. Відсилаю віди і відята, упирі й упирята і всякий дюґ і дюґовицю (прим. авт.: дюґ, дюґовиця – нечисті сили), содомське і гоморське повітря, східне і західне, північне і південне, відсилаю від всього: і від себе, і від свого дому, і від обходу. І від своїх домочадців, і від своєї хати, і від своїх дітей, і від свого майна, і всього скота свого, від волів, від коней, від корів, від овець і свиней, від гусей і курей, і від пчіл. Там вас відсилаю, де чорний в’юр недорегоче, де чорний кур недоспіває, де чорний пес недобреше, де чорний буяк недобориче».

(Петров А. Угорскорусские заговоры и заклинания начала XVIII в. // Живая старина. - 1891. - Т. II. - Вып. IV. - С. 122-130.).

На відвернення бурі

«Туче, туче, туче, красная дівице, тебе тепер прошу, у надвечір’я, при моїй вечері, прийди до мене швидше від сходу і заходу, сядь зі мною за одним столом вечеряти з однієї миски і однією ложкою». Пізніше, звертаючись до хмари, у цьому ж замовлянні мовиться: «Туче, туче, туче, звав’ім тя до мої вечері, ти не прийшла. Як’ісь ти не прийшла до моєї вечері, так же тучі не можуть прийти до нас во віки віков, амінь».

(Петров А. Угорскорусские заговоры и заклинания начала XVIII в. // Живая старина. - 1891. - Т. II. - Вып. IV. - С. 122-130.).