Новости: Группа нашего форума ВКонтакте: Гадание • Магия • Руны | VK

  • 28 Марта 2024, 16:43:35


Автор Тема: Гуцульські примівки під редакцією Івана Франка  (Прочитано 2720 раз)

Eliz

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 3509
  • Репутация: 1290
  • Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz
Гуцульські примівки з ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗБІРНИКА НТШ (Т.V) під редакцією д-ра Івана Франка


Вступ до кождої примівки (перед заговором)


Коли примівник війде в хату, де має робити якесь «лїкованє», то на сам перед, заким приступить до свойого дїла, вїдмовляє девять разїв отсю формулу:

«За першьим разом, за добрим часом! В добрий час буду говорити, в лихий мовчити. Буду Господа любого просити, аби Господь став ми на помочи з ньитками (?), з сьвйитками, з славними, роковими и преподобними. Поможит мени визивати, викликати.»

Виговоривши раз починае на ново: «За другим разом» и т.д. «Потим «за третьим разом» и так до девятьох.


ПРИМІВКА ВІД БАБИЦІ

"Бабиця", се є слабкість, що "робит си чоловікови в череві": коли чоловік чогось смачного попоїсть , то його коле в череві, по під лопатки, по під "вйижки" робит си йиму гидко так, що аж блює" .

Зачинає ся так:

Бабиці стали си і впяли си, Від схода місяца в повно місяца, Від повно місяца згибку місяца, І на полудне і на піввечерьку І вечері і коло повньих і коло впівночи, І на зорах і на обіди. Вхопили си бабиці кукурузьині, Бабиці пшеничні, бабиці житні, Бабиці йичмінні, бабиці фасульові, Бабиці буракові, бабиці капустяні, Бабиці квасні, бабиці мйасні, Бабиці масні (і т.д., на всьо каже, що чоловік харчує) Бабиці відригачки, бабиці стирачки, Бабиці дрисливі, бабиці перливі, Бабиці воньичі, бабиці смердьичі. Я вас відси візиваю, вікликаю, Я вас, бабиці, не лишьию, не гришьию: З тімя, з під тімя, з мозку, з під мозку, З вій, з під вій, з ніса, з перед ніса, З хавок, з під хавок, з вух, зі слух, З грудий, з володий, з серця, з під серця, З почок, з під почок, з струїнок, з під струїнок, З клубів, з під клубів, з колінец, з під колінец, З гумовічок, з під гумовічок, з плесен, з під плесен, З палчиків, з під палчиків, з ніхтів, з під ніхтів, Ідіт до сирої землі, на широкі поля, Там весілит си, там кореніт си! І тут знахар варить девять горщиків з попелом, бере девять ложок, одно веретено, іглу і стебло з віника, а проговоривши примівку черпає по разу одною ложкою з одного горщика і за кождим разом говорить: Я тебе буду лижками вичерпувати, Веретеном віпрьидати, Глами вішивати, віниками вимітати, Ідіт собі на широкі поля, Там весілит си, там кореніт си! Ху! Ху! Ху!

(В Полянках коло Довгополя записав О.Галевич)


ПРИМІВКА ВІД ЛОЙКИ (ГАДЮКИ)

В горах є чимало їдовитих гадюк, тож примівка від укушеня гадюки належить до найбільше розповсюджених. Коли кого "вжьилит пріжориста" (їдовита гадюка), то баба примівниця ставить його на землі, кладе йому під ноги осикову тріску, велить стояти тихо прижмуривши очи і шепче девять разів отсю примівку:

Тьфу, тьфу, тьфу! Счізай! Боже помагай! Був лой тай лойка та війшов на глину, А з глини на траву, а с трави на росу, А з роси уфатив си на шкіру, А з шкіри на мньисо, а з мньиса на кість, А з кости я тебе вікликаю, я тебе візиваю, Хоц єс земльина, хоц єс водьина, хоц єс камйина, Хоц єс ломова, хоц єс пєцова, хоц єс хатьина. Я тебе вікликаю: розійди си, розтечи си, Йик піна по воді, йик роса по траві, Йик мла ділами, як дух губами.

(В Конятині вижницького пов. записав о. Вас. Козарищук)

Обратная ссылка: https://mooncatmagic.com/raznoe/165/gutsulbsbk-primvki-pd-redaktsyu-vana-franka/961/
"У меня в померкшей келье — Два меча. У меня над ложем — знаки Черных дней. И струит мое веселье Два луча. То горят и дремлют маки Злых очей".

Eliz

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 3509
  • Репутация: 1290
  • Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz
Re: Гуцульські примівки під редакцією І.Франка
« Ответ #1 : 16 Февраля 2019, 06:05:31 »
ПРИМІВКА ПРИ ЗАБИВАННЮ КІЛКІВ

Є такі знахарі, що можуть наслати на чоловіка слабість. На се треба розстарати землі з слідів того чоловіка, знахар робить із тої землі куклу подібну до чоловіка і шепче над нею отсю примівку:

«Війшов стрільоватий чоловік в стрільоватім сердаці, в стрільоватім кожусі, в стрільоватих портках,  В стрільоватій сорочці, в стрільоватих постілцях,  в стрільоватім ковбаці, з стрільоватими сокирами, з стрільоватими гиблями, з стрільоватими пилами, з стрільоватими сверлами, стрільоватий ліс корінювати і воювати, з него поле робити і сверлами вертіти.»

Проговоривши се, він бере "твар" (куклу), вертить в ній сверликом дірки і шепче далі:
«Ніхто того стрільоватого чоловіка  не (в)чув, не видів,  лиш самі біс із пекла си спустив і питає:

"Де ти стрільоватий чоловіче йдеш?" "Іду стрільоваті ліси корінювати-воювати,  І поле закладати і вертіти". А біс каже: "Стій, погоди! Іди, д (к) сему чоловікови (імярек) приступай і верти!"

Тепер примівник бє "кілки" чи то "кольки" в попроверчувані части тіла тої "тварі". Ті "кілки", се декуди шпички вистругані з осинового поліна, а декуди їжакові колючки. Вбиваючи кілки знахар примовляє:

«Я верчу і бю стрілу не в глину,  лише з під голови в голову, з під тімйи в тімйи, з під очей в очи,  в ніс з під носа, в лице з під лицьи, в уха з під уха, в шию з під шиї,  в гортанку з під гортанки,  в груди з під грудий, в серце з під серцьи,  в калюхи з під калюхів,  в сімдесять сім шуставок і живок, в руки і ноги і в мочівник, там зіставай, того чоловіка (імярек) муч, скіпай, кости лупай, вік коротай! Я тобі пріказую, я тобі розказую!»

Сю примівку, з котрою примівники дуже криютъ ся (бо леяких за неі тягали до суду і карали), замовляе часто дівка або вдова, що рада би вийти замуж за котрогось женатого чоловіка і бвжае зігнати зо сьвіта его жінку. Щоби додати ій певности, що примівка справді помогла, примівник наперед умовляе ся зі своею жинкою або дочкою і скоро він скінчить примівку, хтось із хатних неспостережено випускае в хаті велику жабу (распавку). Вона скаче по хаті, а примівник мовить:

«Ади, вже-м вігнав душу з тоі жинки. Не жури си, тепер си певно віддаш!»
За си чари він велить соби дати 5 гульд., або новий сердак і запевнюе, що «ворог», на котрого він бив кілки, напевно згине.
"У меня в померкшей келье — Два меча. У меня над ложем — знаки Черных дней. И струит мое веселье Два луча. То горят и дремлют маки Злых очей".

Eliz

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 3509
  • Репутация: 1290
  • Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz
Re: Гуцульські примівки під редакцією І.Франка
« Ответ #2 : 16 Февраля 2019, 06:06:39 »
ПРИМІВКА ВІД РОЖІ

Загалом у знахаря дуже трудно вивідати примівки; він усе підозріває, що з него або сьміються, або хочуть завдати до попа чи до суду, чи в ґазети. Щоби записати отсю примівку, д. Галевич узяв ся на такий спосіб. Єго товариш д.Мельник прикинув ся хворим на рожу. Д. Галевич покликав жінку, про котру знав, що вона вміє примовляти від рожі і попросив її полікувати хорого на рожу "паничьи". Тілько тоді вона згодила ся і поки вона девять разів повторяла примівку, д . Галевич потаємно списав її текст.

Знахарка лікує рожу так. Бере трохи прядива, робить з него немов мисочку або гніздо, потім кладе на боюче місце (рожу) на руці пляцок із мокрої глини, на той пляцок кладе прядиво, підпалє його і поки воно горить, вона говорить девять разів:

Війшов ружоватий чоловік з ружоватого потока, В ружоватій крисани, в ружоватім каменаці, В ружоватім сердаці, в ружоватім кожусі, В ружоватій сорочці, в ружоватих портках, В ружоватих гачах. Я його питаю си: "Що ти, ружоватий чоловіче, робиш?" "Я ружоваті ліси рубаю ружоватими сокирами; Я ружоваті ліси коріную ружоватими джуґачами, Тай ружоваті коріння туди запускаю". Госпідку любий! Поможи міні, погоди міні візивати, вікликати: Ружу черлену, ружу зелену, Ружу білу, ружу голубу, Ружу мріючу, ружу колючу, ружу болючу, Ружу погадану, ружу покликану, Ружу застаріну, ружу задавнену, Ружу заходжену, ружу залшену. Я тебе ружу не лишьию, Я тебе візиваю, я тебе вікликаю, Я тебе огнем віпалюю, Я тебе димом вічьиджую. Тьфу! Тьфу! Тьфу!

(В Довгополі косівського пов. від Єлени Повіденої записав О.Галевич)

"У меня в померкшей келье — Два меча. У меня над ложем — знаки Черных дней. И струит мое веселье Два луча. То горят и дремлют маки Злых очей".

Eliz

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 3509
  • Репутация: 1290
  • Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz
Re: Гуцульські примівки під редакцією І.Франка
« Ответ #3 : 16 Февраля 2019, 06:08:53 »
ПРИМІВКА ВІД СТРІЛИ

Стріла се, мабуть, инша слабість, ніж постріл. Стрілою називають те, що "срікає в кости, в попереці (крижах), в голові, в руках, в ногах" і т.и. Примівник наливає в миску води і держачи її над болючим місцем говорить девять разів:

Госпідку, поможи візивати, вікликати! Чі вфатила си стріла дівоча, чі жіноча, Чі парубоча, чі хлопйича, Чі дівчиньича, чі чоловіча, Чі вфатила си стріла вірменьска, Чи жидівська, чи циганська, Чі відмівна, чі впередна, Чі нічньива, чі денькова, Чі на вльиганю, чі на вставаню, Чі вфатила си стріла з охоти, чі з роботи, Чі з труду, чи з погаданьи, Чі з покликаньи, зі з позваньи, Чі застарина, чі задавнина, Чі заношена, чі засиджена, Чі вфатила си стріла залежіна. Я тебе лишьию, не грішьию, Відбираю, візиваю. Чі вфатила си стріла з бурих очий, Із слезавих очий, З поганих очий, з каправих очий, Чі вфатила си стріла з гадки поганої, Я тебе вібираю, вікликаю, Я тебе ножем вірубую, серпами віжинаю, Косами вітинаю, димами вічьиджую, Вогнем віпалюю, граблями вігрібаю, Мітлами поганими замітаю. Я си з вітцьи на сьвйиток породив, Мати породила рщеного пороженого (імярек). Дай же Господи від мене лік, а від Бога вік! Тьфу! Тьфу! Тьфу! До води, що в мисці, додає ся три зубці чіснику, хрестить ся її ножем тричі і відтак недужий тричі попиває її і змиває нею собі зболіле місце.

(В с.Довгополі косівського пов. від Міхайла Балійчука зап. О.Галевич)
"У меня в померкшей келье — Два меча. У меня над ложем — знаки Черных дней. И струит мое веселье Два луча. То горят и дремлют маки Злых очей".

Eliz

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 3509
  • Репутация: 1290
  • Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz
Re: Гуцульські примівки під редакцією І.Франка
« Ответ #4 : 16 Февраля 2019, 06:10:02 »
ПРИМІВКА ВІД СПЛАВА

Сплав (жіночу слабість) лічать так. Велять недужій роздягти ся зовсім; тоді знахар шепче над нею ось яку примівку:

Вибіг сплавовий чоловік із сплавового двора В сплавовім ковпаці, в сплавовім сердаці, В сплавових портьиницях, в сплавових поршницях, В сплавовім ремени, в сплавових постолах, В сплавових волоках, із сплавовою сокирою. Куди йдеш сплавовий чоловіче? Іду шукати сплавової жінки. Лиши шукати сплавової жінки, Але помогай мені цесу рщену-порожену (імярек) рятувати! Опісля примівник наливає в миску води, схиляє ся під каглу і говорить над водою девять разів: Водичко-Йорданичко, Умиваєш луги-береги, корінє, біле камінє, Умий сего рщеного,чісто вродженого Від уброду, гніву, ненависти і від усякого злого! Далі вичисляє всі части тіла і за кождим разом окроплює "на відлі" (на відлів рукою) відповідну часть тіла сею водою. Решту води виливає на "котюгу" (пса), що мусить бути чорнявої масти. Надто наказує примівник годувати хору в скоромні дні молоком, яйцями і мясом, а в пісні велить їй давати молоко з коніного сімя і пиво з крейдою. Коли після того сплав появить ся ще до двох неділь, примівник повторяє свою примівку, але замість звичайної води велить зачерти води з мочила, тоб то ями, де мочить ся коноплі.

(в Довгополі буковин. зап. о. В. Козарищук)

****
Та сама примівка, а тілько знахар обливає хору водою тричі над посудиною, в котрій вона стоіть в одежі праматери Еви, а потім натирае нею її тїло від голови до пят також тричі примовляючи:
«Водичко-Йорданичко, омивай і сцїляй! Йик ти чіста, йик ти сьвята, Так і цеса раба божа, рщена-порожена, В сьвятій водичці омочена.»
Коли свояки одягають хору, знахар бє тричі поклони перед  образами примовляючи : „На здоровлє !На здоровлє! На здоровле!" Воду, в котрій обмито недужу, велить знахар віднести на „роздорожіще“ і там вилляти. Післанець виллявши воду повинен що духу тикати назад и не обертати ся по за себе, а то весь лик буде ни на що.

"У меня в померкшей келье — Два меча. У меня над ложем — знаки Черных дней. И струит мое веселье Два луча. То горят и дремлют маки Злых очей".

Eliz

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 3509
  • Репутация: 1290
  • Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz Eliz
Re: Гуцульські примівки під редакцією І.Франка
« Ответ #5 : 16 Февраля 2019, 06:13:00 »
ПРИМІВКА ВІД ХМАР

Із довгенького і троха фелєтонового оповідання о.Козарищука пз. "Моя гостина у хмарниках" (Бук. Вед. ч. 28-29 з р. 1896) виймаю, що важніше. Гуцули вірять, що громова і градова хмара - діло нечистого. "Цесе тот, він воює, - його імя не годит си згадувати". З ним треба вміти заходити ся, не заходити з ним "у перерік". Се не легка справа: треба говіти без хліба кожде "громове сьвятце" в році, а особливо "свят вечір" перед Різдвом і перед Йорданом; в ті дні треба надто оніміти, не заговорити увесь день ані одного слова ні до чоловіка, ні до маржини. Аж як на небі зблисне перша зірниця і вже накриють до вечері, треба вийти перед хату, поклонити ся і просити "його" до вечері:

На свят вечір я виходжу і зву до вечері. Будь ласкав і загости і у мене си розгости! Поклоняю си тобі і всій твоїй силі, Громам і громовеньитам, тучам і тученьитам, Твоїм громовим кулям і пушкам, Твоїм стрілам і всім твоїм святцям. Нові миски, нові лижки, Нові глеки у мене на столу На вас ласкавий пане-царю ждут: Не погордіт і загостіт! Тільки проговоривши девять разів оці запросини може хмарник із своєю сімєю сідати до вечері. Перша ложка кождої страви "ідет си тому передному".

Коли ж літом почує хмарник перший грім, побачить що "грьинуло" і находить туча, то повинен голосно проговорити:

Над дьиволом кріштендан! Мати ружя породила, Розситила си, розтопила си, Ніхто не знат, куди си діла. Так аби ти си розситив, розтопив, Розтік си від мирської царини. На тихі Дунаї, на чорні моря!

Кли за сею першою примівкою буря не відверне ся, хмарник повинен говорити отсю дальшу примівку:

На свят вечір я віходив, Я просив і звав до вечері І тобі кланяв си, чесний царю С твоїми боярами, дружками, сьвітивками, З внучками і непотами і сватами, З дудольниками, з скрепичниками, Аби ти був ласкав вступити до нас до вечері. Ти си замок у сірі мури З сірими лавками, з сірими ключами, Не мав єс мочи путері вступити до вечері, - Так абис не мав мочи-путері На літо вступити на мирську царину і на нашу З сірими кіньми, з сірими манти! Тепер єс зрушив іс своїми бояри, З своїми дружками, сьвітивками, З внучками, непотами і сватами, З дудольниками, з скрепичниками, З зелізними кіньми, з залізними манти, З зелізними уздами, з зелізними рогами, З зелізними тарницами, з зелізними підкладами, З зелізними підпругами, з зелізними стременами, З зелізними пухлами, з залізними бисагами, З сірими міхами, з сірим каміньом. Що єс скрутив си, що єс ізвив си, Не маш си де задіти? Фатай си на залізні тарниці! Тепер я тобі дорогу даю на тридевяту гору, В зелізні мури, на мальовані столи, На зелені подушки. Там кріль за тебе ме дівку давати, Там меш гуляти-буяти, Там меш веселити, питє пити. А тій не маєш ні їсти, ні пити, На осове кілє си ліпити, Тій мут на тебе дзвони дзвонити, Весли махати, сокирами метати І віники охабленими тій мут на тебе грозити, Херувимським ладаном курити. Хоц єс скрутив си, хоц єс ізвив си, Не маш си де задіти! Я ж тобі не казав тихо задіти? Там тобі дорогу даю На тридевяту гору в тридевяту землю. Іди, біжи, стрілу свою неси! Прудше як куля з креса! Повертай на ліса, На озера, на моря, де твоя двірня!

(В с. Плоскій записав о. В. Козарищук)

"У меня в померкшей келье — Два меча. У меня над ложем — знаки Черных дней. И струит мое веселье Два луча. То горят и дремлют маки Злых очей".

Мавка

  • Старожил
  • ****
  • Сообщений: 321
  • Репутация: 91
  • Мавка
ПРИМІВКА ВІД БАБИЦІ

"Бабиця", се є слабкість, що "робит си чоловікови в череві": коли чоловік чогось смачного попоїсть , то його коле в череві, по під лопатки, по під "вйижки" робит си йиму гидко так, що аж блює" .
Здесь пропущена ритуальная часть, она следующая:

Лїкує ся сю слабість так:" Бере си стрóму (жмут) лижóк і два горщьита з водов, дає си до тих горщьйт попелу і варит си в печи. Йик си той попів з водов зварйт, дає си ті горщьита до миски, перевертає си їх в мисцї до гори дном, лїкарик кладе сесу миску недужому на череві і відмавльиє сесу примівку девять разів.
Мечты должны быть либо безумными, либо нереальными ...Иначе - это просто планы на завтра!

Мавка

  • Старожил
  • ****
  • Сообщений: 321
  • Репутация: 91
  • Мавка
ПРИМІВКА ПРИ ЗАБИВАННЮ КІЛКІВ

 Є такі знахарі, що можуть наслати на чоловіка слабість. На се треба розстарати землі з слідів того чоловіка, знахар робить із тої землі куклу подібну до чоловіка і шепче над нею отсю примівку:
Здесь тоже имеется дополнение:

"Сю примівку, з котрою примівники дуже криють ся (бо деяких за неї тягали до суду і карали), замовляє часто дївка або вдова, що рада би вийти замуж за котрогось женатого чоловіка і бажає зігнати зо сьвіта єго жінку. Щоби додати їй певности, що примівка справдї помогла, примівник наперед умовляє ся зі своєю жінкою або дочкою і скоро він скінчить примівку, хтось із хатних неспостережено випускає в хатї велику жабу (рапавку). Вона скаче по хатї, а примівник мовить: "Ади вже- м вігнав душу з тої жінки. Не жури си, тепер си певно віддаш!"

За cї чари він велить собі дати 5 гульд або новий сердак і запевнює, що ворог, на котрого він бив кілки, напевно згине.


Гуцули вірять, що таке насланє, вчинене вмілою рукою, не хибне. Той, на кого наслано "болу", мусить заболїти. Дуже часто насилають" болу" одно одному зраджені коханцї, з заздрости. Часто буває, що занедужає замужна Гуцулка. Ії болить в боцї, зіпруть кольки, нїякі звичайні способи не помагають. Тодї вона висилає свою матїр (в інших разах іде добра суcїдка) до ворожбита, щоб їй сказав, що їй стало ся. Ворожбит розкладає карти і каже:

"Е, вона погано слаба, на кілки. Йикас сучка русьйва на північ бє їй кілки, бо хоче віддати си за її чоловіка. Але сесї кілки може відбити чорньивий чоловік, шо сидит на запад.

Тодї зачинають розпитувати, котрий то чорнявий чоловік, що сидить на запад, уміє відбивати кілки. Розумієть ся, що того чоловіка легко відшитати, бо ворожбит знає вcїх знахарів, отже викинувши ще карти зараз покаже дорогу.

Коли інтересовані відпитають того знахаря, годять ся з ним: звичайно бере він за своє "лїкованє" 5 ґульденів і ще що можна з хати: скóроми, сливок, і т. п. Тодї він приходить до хати недужой і поперед усего відмовляє над нею девять разів отсю примівку:

"Госпідку милосерний та добрий! Поможи мінї сесу рщену порожену ісцїлити ратувати!
Йик ручки ручкам помагают, так і ми не самі собов, але з Матїнков Христовов, І з усїма сьвйитими. Зі сьвйитим Петром і Павлом, з Илийом, Гавриілом, Михаілом, І з отчиком Николайом, зі сьвйитов Марійов, з Різдвом, і з Йорданом, і з Пасков".

Тепер він набирає глини з сьлїдів недужої і робить з неї "тварь" (куклу) з головою, з руками, і ногами, а прилагодивши собі "кілки", то колючки з їжака, насамперед відшіптує над недужою дальшу частину примівки:

"Я з цеї рщеної пороженої вібиваю, вікликую і візиваю: Кольки сух,і кольки замислені, кольки замовлені, кольки набиті. Стій! Нового місьицьи не відновльий си, В повнї не вiдпoвньий си, а старого не старій си, Лише счiзай! Тьфу! Тьфу! Тьфу!
Не меш білше мати права до сеї рщеної пороженої, Її скіпати, казити, розпинати, і морити."

Тепер бере примівник кілок за кілком, бє в кожду часть тїла той "тварі" так, як вони вийменовані дальше і забивши кождий поодинокий кілок кидає ся на землю, качає ся по нїй, і йойкає немов з великого болю. Ся "оруда" починає ся такими словами:

"Я тебе з цеї рщеної пороженої вібиваю, віклйкую і візиваю:
Вcї кольки з волосьи і з під волосьи"

Бє кілок, качає ся по землї і йойкає і так за кождим дальшим составом.

З голови і з мізку, з вух і з роз вух, з вочей і з під вочей, з носа і з перед носа,з зубів і з за зубів, з йизика і з під йизика, з вілиць і з під вілиць, з шиї і з під шиї, з горланки і з гортанки, з лопаток і з під лопаток, з нїхтїв і з під нїхтїв, з грудий і з під грудий,з  серцьи і з під серцьи, з золотника і з гузлицї, з мочника і з п... (коли мущина то з x...), з ніг і з колїн."

Відси перестає качати ся і говорить решту стоячи:

"Іди, спаньи не відбирай, туску не завдавай! Попусти по добрій воли, бо попустиш по неволи. Сї кольки чi вiд чоловіка, Чі від жінки, чi вiд дївки, Чі з недїлї на понедївнок вбрив, Чi з понедївка на вівторок, чі з вівтірка на середу, Чі з середи на четвер, чі з четверга на пйитницy, Чi з пйитницї на суботу, ворогам на охоту. Счiзай, тїкай, свій меч фатай. Білше не скіпай, цесу душку не чіпай! Тьфу! Тьфу! Тьфу!"

Коли скінчить, велить принести око (лїтру) горівки, забавляє ся з домашнїми, потїшає недужу, що їй буде лїпше, але на певно не обiцює, що його лїк поможе, а коли його дуже допитують ся, то каже: - Йик їй буде на вік, то буде й на лїк. Я не Бог. 
Мечты должны быть либо безумными, либо нереальными ...Иначе - это просто планы на завтра!

Мавка

  • Старожил
  • ****
  • Сообщений: 321
  • Репутация: 91
  • Мавка
О. Коз. описує лїкарську оруду примівника де в чому докладнїйше, а де в чому менше докладно. Він підносить також віруванє Гуцулів, що лїкарик примівник може пізнати порід (походженє) боли не доторкаючись тїла хорої. Коли його покличуть до хати недужої, він закочує рукави і велить хорій перейти ся по хатї, покропивши наперед землю водою, щоби пізнати, куди ступали ноги хорої .Тодї він здряпує ніхтями слїди, а назбиравши гаразд тої глини, розмочує її слиною, і лїпить із неї фіґурку подібну до чоловіка. 

Коли фіґурка готова, він теше кілки з осинових скіпок і починає вбивати їх у поодинокі члени фіґурки "і немов молить ся шептом до нечистого, прикликаючи на поміч його і сьвятих".

"І ви неприязники помагайте, не відставайте від мене."

Далї говорить примівник:

"Я не бю кілки в глину, але бю в недуженьку Катерину (імя рек). Я тебе, боло, із сеї рщеної вікликаю, візиваю.  Іди, спаньи не відбирай, не уймай, туску не завдавай! Попусти по добрій воли, бо попустиш по неволи."

І т. д., як у иньших примівках, але ще ось із яким додатком:

"Іди з очий, іди з плечий, Іди з рота, з поза рота, ворітниць не фатай си,  Порогів не тримай си! Іди з білого тїла, шоби тї, чорна котюга з їла, І тота, шо тї наслала!"

Знахар заповідає, що та особа неохибно занедужає, котра слабіст,ь і дістає за сю штуку барана від cїмьї хорої. Трафляєть ся, що недужа виздоровівши, хвалить ся, що вона наслала болу на сю або тц cycїдку, з котрою жила на "перекірки", коли та суcїдка припадком занедужае. В такім разї ся друга "недуженька" кличе знахаря, і сей знов їй "відбиває кілки". Все йде так як попереду, тілько що знахар посилае тепер "напрьйтати" слїдів із тої, що наслала недугу і з тих слидив лїпить чоловічка, або жіночку для відбиваня кілків.
Слів уживає самих тілько з тою ріжницею:

"Я відбиваю ті кілки з Параски, а не з глини" і т д

Шепчучи далї поодинокі части тїла в поданім висше порядку він набиває кілки в фіґуру, а скінчивши, кладе фіґуру в каглу (в комин), і промовляє:

"Аби ти тут зicхла, йик та глина зісхне."

Гуцули вірять, що після сего та, що наслала недугу, справдї зосхне, а недужа прийде до себе і встане. 

В с. Плоскій. зап о. .В Козарищук
Мечты должны быть либо безумными, либо нереальными ...Иначе - это просто планы на завтра!

Мавка

  • Старожил
  • ****
  • Сообщений: 321
  • Репутация: 91
  • Мавка
Примівка від у пострілу

Війшов стрільиний чоловік із стрільинóї хати,
В стрільинім ковпацї, в стрільинім сердацї,
В стрільиній сорочції, в стрільиних постолах,
В стрільинйх рукавищах, в стрільиних портьинищах,
На стрільину гору c стрільиними мечами,
Йив скішати-лупати, мечами розсїкати,
Стрільинóї жінки собі шукати,
Вчюла Христова Матїнка,
Спустила си шьовковими шнурками.
"Стій же, стрільиний чоловіче,
Стрільину гору не лупай, мечами не розтинай,
Стрільиної жінки не шукай!
Іди, біжи, лети д Грицеви (імярек)
Візивай пострів жіночий,
Пострів дївочий, пострів парубочий,
Пострів відьмьиний, пострів упирьиний,
А хоц пострів вихровий, хоц пострів бурьовий,
Хоц пострів пустинцкий, хоц пострів пустевницкий,
Хоц він йиблоновий, хоц він грушьóвий,
Хоц він щьотовий, хоц він угарковий,
Хоц він віворотьинний, хоц він скрапiтний,
Хощ він жидівський, хоц він вірменський,
Хоц він циганський, хоц він старецький!
Яж його візиваю, яж його вікликаю.
З голов, з під голов, з тїмйи, з під тїмйи,
З вій, з під вій, з очий, з під очий,
З вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць,
Зі слухів, з під слухів, з нїздрів, з під нїздрів,
З губів, з під губів, з йисе,н з під йисен,
 З вілиць, з під вілиць, з зубів, із за зубів,
З йизика, з під йизика, з хавок, з під хавок,
З плечий, з під плечий, з грудий, з під грудий,
З володий, з під володий, з серцьи, з під серцьи,
З сердечного коріньи, з під сердечного коріньи,
З потрухів, з під потрухів, з калюхів,  з під калюхів,
З почьок, з під почьок, з живок, з шід живóк,
З суставів, з під суставів, з мізку, з під мізку,
З кісток, з під кісток.
Чi погаданий, чі покликаний,
На румййне лице, на жьовту кість, на черлену кров,
З очий чорних, з очий понурених,
З очий тріскооких, з очий віпулооких,
З очий призорих, з очий лукавих,
З очий каправих, з очий слезавих,
Візиваю, вікликаю,
Прошу cьвйитих знаних, і незнаних,
Аби стали на мій зов на поратунок,
Ирстителї сьвйиті, угодники божі,
Аби візивати, вікликати,
Не грішити, не лишити,
На макове зерно, на тонкий волос,
Вон з тїла їх голос!
Йик си зачьив від вітцьи, мати породила,
В уплав не вбродила,
Так аби був здоров від року в рік,
На цїлий свій вік!"
 
Сю примівку відмовляють над мастю, що нею маже ся все тїло хорого по cїмразовім повтореню примівки.

Зап. в с Конятинї о. В. Козарищук

*• Постріл - те саме що пристріт або вpoки.
  • Слова щьотовий і угарковий пояснює о Козарищук не зовсїм до ладу:
вони відносять ся, мовляв, до лупаня в костях похожого "на щолканье óть щетки" и "угарь вь голове". Утарок - огарок.
  • О Коз пояснює: постріл походить від виверненого дерева, під котрим сидить чорт.
  • У о Коз в текстї "шкрапінний" - мабуть помилка, бо в нотцї пояснено слово "скрапiтє" камяне румовище.
Мечты должны быть либо безумными, либо нереальными ...Иначе - это просто планы на завтра!

Antares

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 925
  • Репутация: 602
  • Antares Antares Antares
Как Снять килы.

Знахарь приходить до хати недужноі і поперед усего відмовляе над нею девять разів отсю примівку:

«Господку милосердний та добрий! Поможи міні сесу рщену-порожену ісцілити-ратувати! Йик ручки ручкам помогают, так і ми не самі собов, але з Матінков Христовов і з усіма сьвйитими, зі сьвйитим Петром і Павлом, з Илийом, Гавриілом, Михаілом, і з отчиком Николайом, зЙик ручки ручкам помогают, так і ми не самі собов, але з Матінков Христовов і з усіма  сьвйитов Марі йов, з Рі здвом і з Йорданом і з Пасков.»

Тепер він набирае глини з сьлідів недужоі і робить з неі «тварь» (куклу) з головою, з руками, ногами, а прилагодивши собі «кілки», тоб то колючки з іжака, насамперед відшиптуе над недужою дальшу частину примівки:

«Я з цеі рщеноі-пороженоі вібиваю, вікликую і візиваю кольки сухі, кольки замислені, кольки замовлені, кольки набиті. Стій! Нового місьицьи не відновльий си, в повні не відповньий си, а старого не старі й си, лише счізай! Тьфу! Тьфу! Тьфу! Не меж більше мати права до сеі рщеноі -пороженоі іі скіпати, казити, розпинати, і морити.»

Тепер бере примівник кілок за кілком, бе в кожду часть тіла тоі «тварі» так, як вони вийменовані дальше і забивши кождий поодинокий кілок кидае ся на землю, качае ся по ній і йойкае немов з великого болю. Ся «оруда» починае ся такими словами:

«Я тебе з цеі рщеноі - пороженоі  вібиваю, вікликую  і візиваю: всі  кольки з волосьи і з під волосьи»
Бе кілок, качае ся по землі і йойкае і  так за кождим дальшим составом.

«З голови і  з мізку, з вух і з рох-вух, з вочей і з під вочей, з носа і  з перед носа, з зубів і  з за зубів, з йизика і з під йизика, з вілиць і з під вілиць, з шиі і з під шиі, з горланки і з гортанки, з лопаток і з під лопаток, з ніхтів і з під ніхтів, з грудий і з під грудий, з серцьи і з пі д серцьи, з золотника і з гузлиці, з мочника і з п...(коли мущина, то з х....), з ніг і з колін.»

Відси перестае качати ся і говорить решту стоячи:
«іди, спаньи не відбирай, туску не завдавай! Попусти по добрій воли, бо попустиш по неволи. Сі кольки чі від чоловіка, чі від жінки, чі від дівки, чі з неділі на понедівнок вбрив, чі з понедівка на вівторок, чі з вівтірка на середу, чі з середи на четвер, чі з четверга на пйитницу, чі з пйитниці на суботу ворогам на охоту,- счізай, тікай, свій меч фатай, білше не скіпай, цесу душку не чіпай! Тьфу! Тьфу! Тьфу!»

Коли скінчить, велить принести око (літру) горівки, забавляе ся з домашніми, потішае недужу, що ій буде ліпше, але на певно не обіцюе, що його лік поможе, а коли його дуже допитують ся, то каже: «Йик ій буде на вік, то буде й на лік. Я не Бог.»

****

N описуе лікарську оруду примівника де в чому докладнійше, а де в чому менше докладно. Він підносить також віруване Гуцулив, що «лікарик-примивник» може пізнати порід(походжене) боли не доторкаючись тіла х(в)ороі. Коли його покличуть до хати недужоі, він закочуе рукави і велить х(в)орій перейти ся по хаті, покропивши наперед землю водою, щоби пізнати, куди ступали ноги хороі. Тоді він здряпуе ніхтями сліди, а назбиравши гаразд тоі глини, розмочуе іі слиною, і ліпить із неі фігурку подібну до чоловіка. Коли фігурка готова, він теше кілки з осинових скіпок і починае вбивати іх у поодиноки члени фігурки «і немов молить ся шептом до нечистого, прикликаючи на поміч його і всіх сьвятих»:
«і ви, неприязники, помагайте, не відставайте від мене!»

Далі говорить примівник:
«Я не бю кілки в глину, але бю в недуженьку  (Катерину). Я тебе, боло, із сеі рщеноі вікликаю, візиваю: іди, спаньи не відбирай, не уймай, туску не завдавай! Попусти по добрій воли, бо попустиш по неволи.»

И т.д., як у иньших примівках, але ще ось із яким додатком:
«іди з очий, іди з плечий, іди з рота, з поза рота, ворітниць не фатай си, порогів не тримай си, іди з білого тіла, шоби ті чорна котюга(пёс) з’іла, і тота, шо ті наслала!»

Знахар заповідае, що та особа неохибно занедужае, котра наслала слабість, і дістае за сю штуку барана від сім’і(от семьи) х(в)ороі. Трафляеть ся, що недужа виздоровівши, хвалить ся, що вона наслала болу на сю або ту сусідку, з котрою жила «на перекірки», коли та сусідка припадком занедужае. В такім разі ся друга «недуженька» кличе знахаря і сей знов ій «відбивае кілки». Все йде так як попереду, тілько що знахар посилае тепер «напрьитати» слідів із тоі, що наслала недугу і з тих слідів ліпить чоловічка або жіночку для відбиваня кілків. Слів уживае таких самих тілько з тою ріжницею:
«Я відбиваю ті кілки з Параски, а не з глини ...» и т.д.

Шепчучи далі поодинокі части тіла в поданім висше порядку він набивае кілки в фігуру, а скінчивши кладе фігуру в каглу (камин) і промовляе:
«Ади ти тут зісхла, йик та глина зісхне!»
Та, що послала недугу, справді зосхне, а недужа «прийде до себе» і встане.

Примивка вид холери.

N, котрий завписав сю примивку, не сказал, кто видмовляе ии. Сю примивку видмовляе не знахар, а кождий газда.  Вин говорить, „дерзко (голосно), стоячи перед ворітьми хати з відкритою головою вечером, заким іти спати":

«Коло нашого двора камйинна гора, Тесове кільи, огньина ріка. До нашого дому не приступльи Нї чума, нї чуменьйта, Нї скуса, нї скусеньита, Нї потрупоньки, нї потрупницї, Нї відьми з відьменьйти, Нї упирі з упиреньйти, Нї йике лихe не приступит до нашого дому. Сїдит Хархайло-Міхайло на зелїзних воротах, В золото-черлених чоботах, І золотим мечем мече, лихе стинає, Добре до нас припускає — Тьфу ! Лихе стинає, добре до нас припускає — Тьфу ! Лихе стинає, і в огньину ріку мече. Осове їм кілє в серцї ! Тьфу ! Тьфу ! Тьфу !»

Виговорюючи слова „cїдит Хархайло-Міхайло на зелїзних воротах" примівник кладе під порогом кусень зелїза, звичайно кусень зломаноі підкови.

Примівка від пострілу (пристрит, вроки).

«Війшов стрільини’й чоловік із стрільинóї хати, В стрільинім ковпацї, в стрільинім сердацї, В стрільиній сорочці, в стрільиних постолах, В стрільиних рукавицах, в стрільиних портьиницах На стрільину’ гору’ с стрільиними мечами, Йив скіпати-лупати, мечами розсїкати, Стрільинóї жінки собі шукати. Вчюла Христова Матїнка, Спустила си шьовковими шнурками. „Стій же, стрільиний чоловіче, Стрільину’ гору не лупай (лучай)(не стріляй із лука, та се буть помилка) , мечами не розтинай, Стрільиної жінки не шукай ! Іди, біжи, лети ‘д Грицеви (імярек),  Візивай пострів жіночий, Пострів дївочий, пострів парубочий, Пострів відьмьини’й, пострів упирьини’й, А хоц пострів вихрови’й, хоц пострів бурьови’й, Хоц пострів пустинцкий, хоц пострів пустевницкий, Хоц він йиблоновий, хоц він грушьóвий, Хоц він щьотовий (щёлканье в костях), хоц він угарковий (от угар в голове), Хоц він віворотьинний (пострил походит вид виверенного дерева, пид которым сидит чёрт), хоц він скрапiтний (шкрапинний) (помилка, скрапите- «камяне румовище»), Хощ він жидівський, хоц він вірменський, Хоц він циганський, хоц він старецький !
Яж його візиваю, яж його вікликаю, з голов, з під голов, з тїмйи, з під тїмйи, З вій, з під вій, з очий, з під очий, З вух, з під вух, з голосниць( с висков), з під голосниць,
Зі слухів, з під слухів (через помилку- с слухих, с пидслухих), з нїздрів, з під нїздрів, з губів, з під губів, з йисен, з під йисен, з вілиць, з під вілиць, з зубів, із за зубів, з йизика, з під йизика, з хавок, з під хавок, з плечий, з під плечий, з грудий, з під грудий, з володий, з під володий (суставы внутри грудей), з серцьи, з під серцьи, з сердечного коріньи,з під сердечного коріньи, з потрухів, з під потрухів, з калюхів, з під калюхів, з почьок, з під почьо’к, з живок, з під живо’к, з суставів, з під суставів,з мізку, з під мізку, з кісток, з під кісток.
Чі погаданий, чі покликаний На румйине лице, на жьовту кість, на черлену кров, З очий чорних, з очий пону’рених, З очий тріскооких, з очий віпулооких, З очий призорих, з очий лукавих, З очий каправих, з очий слезавих- Візиваю, вікликаю! Прошу сьвйитих знаних і незнаних, Аби стали на мій зов на поратунок. Ирстителї сьвйиті, угодники божі, Аби візивати, вікликати, Не грішити, не лишити На макове зерно, на тонкий волос.Вон з тїла їх голос ! Йик си зачьив від вітцьи, мати породила, В уплав не вбродила, так аби був здоров від року в рік На щїлий свій вік!»


Сю примівку відмовляють над мастю, що нею маже ся все тїло хорого по cїмразовім повтореню примівки.

Antares

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 925
  • Репутация: 602
  • Antares Antares Antares
Примівка від корча

Коли гуцул заслабне на корч, то йде до знахаря, а сей розвідавши про його слабість, посилае його, щоб «до схода сонця» приніс води з девяти криниць, або «джу’ркал», потім наливае сю воду до посудини, звичайно до деревляноі миски, додае до води три зубці чіснику і йде з нею під каглу. Все те робить ся також іще до схода сонця, бо «примівка боіть ся денного сьвітла». Тут поклонивши ся тричі каглі бере примівник ножа і робить ним неначе тригранний проруб у воді, розставляючи чісник на рогах сего здуманого трикутника. Проколовши потім кілька разів воду вістрем ножа проговорюе отсю примівку:

«Водичко-Йорданичко, Умиваєш луги-береги, корінє, біле камінє, Умий сего рщеного,чісто вродженого Від уброду, гніву, ненависті і від усякого злого!»

При тім примівник непостережено для иньших досин(п)ає до води якоїсь червоної фарби і показує своякам хворого воду вже червону; з сего він виводить, що той, хто наслав на хорого „болу“, тепер уже буде нешкідливий. Тоді держачи сю воду над головою хорого він відмовляє девять разів отсю примівку :

«Госпідку любий та добрий, допоможи міні Сего  рщеного-породженого (імярек) ісціляти-ратувати, Йик рука руці помагає. А і ми не самі собов, але з Матїнков Христовов, і з усїми сьвятими, З сьвятим Петром і Павлом, З Илийом і Палійом, з Гавриілом і Михаілом, і з отчиком Николайом, з Савов, Варваров, Маринов, Макринов, З Різдвом, Йорданом, з Пасков і з Юрийом. Я із цего рщеного-породженого вікликаю-візиваю Корч сухий, корч замислений, Корч підсипаний, корч завіяний, Корч уброджений,  корч замовлений, Корч застарілий, корч задавнений.
Стій! Нового місьицьи на ново не підновляй си, В повнї не підповняй си, а старого не старій си, Але счізай! Не маєш рациї до цего рщеного-пороженого  Йиго скипати-лупати, казити-мучити, Терти, роспинати, натьигати, палити, морити. Я тебе з цего рщеного вікликаю, візиваю: Вcї корчі з волося і з під волося, з голови, з мізку, з вух, із розслух, очий, з під очий, з носа, з перенося, зубів, з за зубів, З йизика, з під йизика, з вилиц , з під вилиц ,з шиї,  з під шиї, з горланки і з гортанки,з лопаток, з під лопаток, з рук,  з пальцїв, з нїхтїв, з під нїхтїв, грудий, з під грудий, з цицьок, з печінок, серцьи, з під серцьи, з нирок, з почьок, з кишьок, із сїдала, з мочника, з золотника, з ніг, з колін, з плеснів, з підплеснїв. Іди, спаньи не відбирай, не уймай, туску не завдавай!Попусти по добрій воли, Бо попустиш по неволи! Цес корч чi вiд чьоловіка, Чі від жінки, чi вiд дївки, Чі з недїлї на понедївнок убрив, Чi з понедївка на вівторок, чі з вівтірка на середу, Чі з середи на четвер, чи з четверга на пятницу, Зі з пятниці на суботу ворогам на охоту- счізай, тікай, свій меч фатай, Більше не скіпай, цесу душку не чіпай! А ти вiдки-знати дай!»

Тут залкнувшись и рознявши рот знахар говорить: «А-га!»немов з просоня прокинув ся. «Це, братчику, сухай корч вид билявого парубка, шьоби ти помер, а твоя жиночка пишла за него».

***
Иньший вариянт примiвки вiд корча. Процедура тут така сама, як при замовлюваню пострiлу:

Вiйшов чоловiк корчьови’й, вiйшов чоловiк знанни’й, З корчьового двора в корчьовим ковпаци, в корчьовим сердаци, в корчьовим ремени, в корчьовим жупани, в корчьових волоках, в корчьових росохах, в корчьовими во’ли
С корчьовими я’рми, с корчьовими притиками, С корчьовими занозами, с корчьовими полицями, С корчьовими скріклями, с корчьовими підошви, с корчьовими бе’рци, с корчьовими чепіги, на  корчьове’ поле, йив корчі орати,  Йив корчі перевертати, Йив коріньи вйилити, йив вершики сушити. Учюла Христова Матїнка, Спустила си шьовковими шнурками. „Стій ти корчьовий чоловіче ! Корчів не ори, корчів не перевертай, На нас завважай ! Коріньи не вйили’, вершиків не суши’ ! Іди до рщеної, пороженої (імярек):
Візивай, вікликай корч вихровий, корч бурьовий, Корч пустинський, корч гостинський, Корч печьирний, корч озьирний, корч віворотівний, корч странітний!» Я тебе візиваю, вікликаю, не грішу, не лишу. На макове зерно, на тонкий волос. Хоц вступив на переходах, хоц вступив на восходах, хоц на дорозі, хоц на потоці, хоц на воротах, хоц на оплотах, Хоц на оборозі, хоц на порозі, Хоц каглови’й, хоц кицковий(кицка-втоптана земля в хате),  Хоц домовий, хоц димовий, -Розійди си, ростеци си, Йик дим по дїлах тїкат, пропадат, Нїхто не знат, де си дїват, Під небеса, під хмари, Куда счізают водьині пари ! Віходи, вілази і слугам прикажи! Я ж тебе візиваю, я ж тебе вікликаю з голови, з під голови, з тімйи, з під тімйи.......»
И т.д. як у примівці «Від пострилу.»


Примівка від увіду.

Зачароване, слабість, наслана відьмою.„Увід“, слово без сумніву витвореие з того самого імн, що відь-ма. Увідений“ чоловік часто без причини млїє, сохне, вяне, загалом спадає з сили. Увід може бути причинений чи то підкуренєи, чи підсипанєм, піділлянєм, підвіянєм. Щоби відвернути те лихо, треба удати ся до міпнїйшого анахаря ніж той. що наслав  увід.

«Війшов увідьинний чьоловік і пішов на відьинну гору. Шукати відьинної жінки. Учюла Христова Матїнка Спустила си, знизила си Шьовковими шнурки. „Стій ти, відьинний чьоловіче! Відьинної жінки не шукай, А йди, біжи, мені помагай! Іди до рщеного Івана (інярек) І визови увід жіночий, увід дївочий, Увід хлопйичий, увід шипйичий, Я йиго візиваю, я йиго вікликаю: Хоц увід жіночий,хоц увід парубочий, А хоц упирьинний, а хоц відьмйинний з голови і з вух і з розслух –....»
і так далі, подібно як в попередніх примівках вичислює ся всі части людського тіла і кінчить ся так:
«Яж тебе візиваю, яж тебе вікликаю, Не грішити, не лишити на макове зерно, на тонкий волос!  Хоц тя з`іли(съели) на роботі, Хоц тя зіїли на охотї, Хоц єс си уфатила іс скусов-марусов, з душливов, з кашливов, Хоц єс си уфатила з кота в кота, А хоц з котюги в котюгу, З корови в корову, з коня в коня, хоц з вівці в вівцу, хоц з жінки в жінку, хоц з дївки в дївку, хоц  з хлопчіща в хлопчіща, А хоц з мерця в мерця, А хоц з гробу в гріб, А хоц з церкви в церков, хоц з миши в миш, хоц з вивороти в вивороть.  Туда я тебе посилаю! Сьвятий отче Николаю, Стань на помочи візивати, вікликати ! Поратівнику, поратуй ! Духом своїм увід здуй ! І я не лишьию, і я візиваю : Розійди си, розтеци си ! Счiзай, тїкай ! Счiзай, тїкай ! Тьфу!»

Antares

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 925
  • Репутация: 602
  • Antares Antares Antares
Примівка від болячки (вид зубив, вид сушьика и т.д.)

Наливши в миску води, додавши до неї три зубцї чіснику і перехрестивши її тричі вістрєм ножа знахар говорить над нею девять разів отсю примівку:

«Чі вфатила си больичка больичковата, Чi татарковата, Чі скіпачка, чі совгачка, чі бодачка, Чі вйилюча, чі мриюча, Чі вфатила си больичка колюча чі свербюча, Чі пожадана, чі покликана, чі позвана, Чі застарина, чі вфатила си больичка задавнена. Я тебе, больичко, не лишьию, не грішьию, Я тебе, больичко, вібираю, візиваю, вікликую : З голови, з під голови, з мізку, з під мізку, З очий, з під очий, з зубий, з під зубий, З губий, з під губий, з вух, з під вух, З ушниці, з голосниці, З серця, з під серця, з потрушків, з під потрушків, З калюшків, з під калюшків, З струни, з володи, з поперска, З клюшня, з стегон, з кишок, З гумівок, з плесень, з пальцїв, з нїхтів, З прaників і з під прaників, З cїмдесяти живочок,  з cїмдесяти шуставочок, З чорної крови, з жьовтої кости. Вібираю, візиваю я тебе, Ножами вірубую, серпами віжинаю, Косами вітинаю, димами вічьиджую, Вогнями віпалюю, граблями загрібаю, Мітлами охабленими (поганими) замітаю. Йик(як) си з вітцьи на сьвйиток породив, Мати породила рщеного пороженого (імярек). Дай же Господьку від мене лік, а від Господа(Бога) вік! Тьфу! Тьфу! Тьфу!»

Тоди сею водою змивае ся недужому голову, груди, «напротив серця», и болюче мисце.

Примівка від усякой недуги.

Коли Гуцул занедужає, йде або кличе до себе примівника. Сей каже недужому „до схода сонцяи принести води, вливає іі в деревляну посудину, накриває ,,скатеркою“, „бо примівка не любит божого сьвітла", дасть до тоі води три зубки чіснику,  перехрестить іі тричі вістрєм ножа, а вколовши ту воду кільканацять разів вістрєм ножа виходить в нею під каглу і поклонивши ся каглї тричі говорить:

«Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги, береги, коріне, біле каміне, умий сего хрещеного, чисто вчиненого від гніву, ненависті і від усикого лиха.»
Видтак дае недужному напитися сей води и обливае нею тричи болюче мисце.

Закинчене кождой примівки.


«Я тебе візиваю, я тебе вікликую! іди соби в море!  Там в піску собі грай, колачі собі ідж, вино соби пий. Ту не маешь соби дила, до билого тила, до румяного лиця, жьовтой кости, скипати-лупати, спаньи видбирати, иду відоймати, и вік коротати. НЕ тому, що примавльие, з Богом си не спротивльие, пана Бога перепрашьие, аби дав вік, а від мене скорий лік. Ху! Ху! Ху!»