«Я приступив качать, переляк вимовлять, вимовляю, Божим
духом надихаю, і подую, і покачаю, всіх святих на поміч запро-
шаю. Марія Мати Божа, Ісус Христос, поблагословіте й помо-
жіте вимовлять і на поміч стать. Чи це пристріт жіночий, чи
парубочий, чи страх, чи жах, чи вітром навіяло, чи сонцем на-
пекло. Іди собі на болота, очерета, там тобі бувати, там тобі
гуляти, каміння кидати, пісок пересипати, (ім’я) не займати,
червоної кровоньки не пити, жовтих костів не ламати, йди собі
на очерета, на болота, там тобі водою перемивати, рожденного,
хрещеного раба Божого (ім’я) не займати.

Марія, Мати Божа, Ісус Христос, Господи, допоможіть у по-
мочі стати, святою рукою захищати і спасати. Дай, Господи,
здоров’ячка. Святий понеділок, святий вівторок, свята середа,
святий четвер, свята п’ятниця, свята субота і неділя. З неділі —
місяць, з місяця — рік, з роком щоб на все життя Господь дав
здоров’я».

Після цього слід було оперезати собі груди, приказуючи:
«Я перепоясуюсь, щастям, здоров’ям наділяю, Господа Бога,
всіх святих на поміч запрошаю, дай, Боже, сили». Потім но -
жем треба було хрестити тіло хворого зі словами: «Я тебе
посічу і порубаю, я над тобою силу маю і (ім’я) обороняю.
Господи, допоможи». Після цього ножем розбивали яйце, що
ним викачували переляк, і виливали в кружку, до половини
заповнену водою. 

Тим-таки ножем далі треба було хрестити хворого, приказуючи: «Йшла Пресвята Діва до білого тіла із золотим хрестом, з гострим ножем, хрест в руках, хрест в головах, ангели на боках. Ангели, храніте цю душу з вечора до світу навіки». 

Знову слід було перехреститись ножем, злизнути з нього і тричі сплюнути, сказавши при цьому: «Скачись-полічись».

Дуже страшною хворобою є епілепсія. Як вже зазначено,
однією з причин цієї недуги, за народними уявленнями, міг
бути «задавнений ляк». Під час нападу людину радили накри-
вати шматиною, хусткою, взагалі будь-якою тканиною чорно-
го кольору, під голову клали землю та пір’я з чорного півня.

Під час епілепсії радили пити відвари з білої водяної лілії,
з листя черемхи, з коріння чорнобилю. Причому коріння чор-
нобилю радили копати лише дерев’яною лопатою й пити тіль-
ки дерев’яною ложкою. Сушили й терли в їжу місце (плаценту)
з чорної свині.

Однією з найстрашніших хвороб вважали дання. Його зазви-
чай «дають», «упирають на горілку» під час гулянки люди, що
володіють знаннями з чорної магії. Щоб захиститися від дання,
необхідно було підкласти мізинець під чарку, з якої п’єш. Якщо
вона трісне — хтось мав намір дати дання. 

До речі, окрім хвороби, під данням часто розуміли також намовлене зі шкідливою метою зілля або речі, які підкидають комусь, щоб заподіяти
лихо. Дання переважно діагнозували й лікували так само, як
і вроки, — вишіптували на воду. Вишептати міг як знахар, так
і людина, котра дала дання.

Народ приписував появу деяких хвороб вітрові, а особливо
вихорові — раптовому поривові вітру, який знімався зненацька
від землі й закручувався спіраллю. За народними повір’ями,
у такому вихорі перебуває нечистий, а ще казали, що це злий
дух женеться або чарівники пускають недуги за вітром. Вважа-
лося, коли хто потрапить у цей вихор, той довго й тяжко хворі-
тиме, інколи аж до смерті. 

Щойно виникав вихор, слід було хреститись і падати на землю. А ще намагалися про всяк випадок носити із собою обереги, зокрема ніж або інший гострий предмет, який треба було кинути в саму круговерть.

«Ставили живіт» ще й таким робом: хворому на пуп клали шматочок
хліба чи зрізану картоплину, у які встромлювали дев’ять сірни-
ків, запалювали їх і накривали горщиком. А ще ставили на жи-
віт череп’яний горщик з гарячою водою, кидали туди дев’ять
маленьких камінців. «Ставили живіт» і на «сокиру»: сокиру роз-
ташовували лезом до підлоги, а на обух налягали. Всі ці засоби
були спрямовані на те, щоб притягнути «враз» до пупа. Після
«встановлення» рекомендували кілька днів нічого важкого не пі-
діймати, утриматися від фізичних навантажень.

Під час замовляння крові особливих обрядодій не застосо-
вували. Зазвичай воно зводилося до того, що знахарка свяче-
ним ножем хрестила ушкоджене місце й замовляла його: «Тек
ло три ріки під калиновий міст: перша водяна, друга молочна,
третя кривава. Я водяну ізоп’ю, молочну споживу, а криваву
іспиню, із сірого коня кров ізгоню», або «Ішли ліки черев три
ріки, і лозу рубали, і рожу саджали — і рожа не прийнялась,
і кров уйнялась».

Плач хлопчика замовляли такими словами: «Дубе, дубе ти
чорний. У тебе, дубе, білая береза, у тебе дубочки-синочки,
а у березочки дочки. Тобі, дуб і береза, шуміть та рости, а рож-
денному та хрещеному рабу Божому (ім’я) спать та рости».
У цих замовляннях особливо відчутно основний принцип
народної магії — за допомогою словесних формул зробити
уявне реальним, а бажане — дійсним, передати хворому вла-
стивості дерева, яке асоціювалося з міццю та здоров’ям, або ж
припинити дії через створення уявної картини смерті рослини
(рожа не прийнялася — кров уйнялася).

У народній магічній медицині вдавалися й до різних напоїв.
Одним із таких був напій безсмертя. Для його виготовлення слід
було взяти по одній ложці листя кропиви, валер’яни, волоського
горіха, буквиці лікарської, листя та цвіту конвалії; по півложки
листя і цвіту материнки, цвіту алтеї, листя звіробою та споришу;
по три чверті ложки листя барвінку, цвіту ромашки, буркуну,
мати-й-мачухи, липи; третину ложки кінської м’яти, а також
шосту частину ложки золототисячника і 10—15 плодів шипши-
ни. Рослини мали бути зібрані у свій «сильний час» і висушені
в затінку. 

Перед приготуванням напою їх слід розтерти в порошок, просіяти крізь дрібне решето, потім залити чотирма склянками окропу (вода має бути джерельною), настоювати півгодини, процідити. Напій радили приймати протягом дня, розділивши на 7 частин, за півгодини до і через годину після вживання їжі, останню частину слід випити перед сном.

Деякі хвороби в народі лікували в способи, котрі не мають
нічого спільного з раціональною медичною практикою і побу-
довані виключно на забобонах, побутовій магії. Так, наприклад,
курячу сліпоту лікували розчиненою у воді золою від спаленої
на свічці нитки. Переляк дитини від птаха чи тварини — обку-
рюванням шерстю чи пір’ям тієї істоти, яка завдала переляку.

Лихоманку виліковували таким чином: з волоського горіха ви-
ймали ядро, потім великого павука саджали у шкаралупу, скрі-
плювали обидві половинки воском, зв’язували навхрест ниткою
та вішали на шию хворому. Страх від грому та грози лікували
хлібом із цвіллю, що його треба було їсти під час грози, та ін.

Українська народна магічна медицина ввібрала в себе ліку-
вальні прийоми і способи навіювання, оскільки ритуал приго-
тування зілля, словесні формули-заклинання, сама навколишня
обстановка впливали на хворого як гіпноз. Однак і до сьогодні
народні цілителі, знахарі вдаються до методів, що ними послу-
говувалися їхні попередники впродовж багатьох століть, оскіль-
ки вважають їх дієвими